v
БІОГРАФІЯ В ДАТАХ |
ТВОРЧІСТЬ ОБПАЛЕНА ВІЙНОЮ |
СОБОР ЙОГО ДУШІ |
МЕДІАПОРТРЕТ |
Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я |
А Р Х І В В И С Т А В О К |
«Він ніколи нічого не хотів для себе. Був красивий і гордий в юності і в високі свої літа»
|
«Найвища краса – це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, кінець кінцем мусять відчувати себе злидарями»
|
«Не будь солодким, бо розлижуть, не будь гірким, бо розплюють» |
Околиця Дніпропетровська – Ломівка – є центральною географічною точкою у біографії Олеся Гончара, кажуть дослідники. Тут він народився і провів перші роки життя, сюди повернувся, обпалений війною, щоб продовжити навчання в університеті. У будиночку сестри Олександри Сови, у якій знайшов друга й порадника, на вулиці Клубній він написав свої перші новели й оповідання. Також у Ломівці вийшли з-під пера найвідоміші твори – романи «Прапороносці», «Тронка», «Твоя зоря», «Собор», завдяки яким Гончар зажив слави «наймолодшого українського класика» |
Писати почав з дитинства. О. Гончар жив літературою, любов’ю до неї, як сам згадував, «скільки себе пам’ятає». Свої перші літературні проби письменник підписував Олесь (замість офіційного Олександр). Так порадив йому вчитель мови й літератури, ніби передбачаючи, що з цього обдарованого учня виросте письменник.
«Коли я переступив поріг університету, у всьому місті, гадаю, не було людини, щасливішої за мене. З радісним замиранням серця ступив в цей сонячний храм науки, де мовби ще витав дух славетного Потебні, академіка Баглая, де ось-ось, здавалося, зійде на кафедру зі своєю вольтеріанською усмішкою Олександр Іванович Білецький, щоб уразити нас блиском своїх імпровізацій» |
Терентій Сидорович, Тетяна Гаврилівна та сестра Олександра студент Харківського ун-ту |
«Так, це сталося у червні 1946 року і, як кажуть, було коханням з першого погляду. Хоч все відбувалося просто: він побачив мене, коли я стояла з дівчатами на подвір’ї Дніпропетровського університету, де ми обоє вчилися на філфаці: він – на четвертому, а я – на третьому курсі, і підійшов до гурту. Звичайно, всі ми затамували подих, адже фронтовик Олесь Гончар на той час був уже знаменитим письменником… Але я не можу пригадати, як так сталося, що був гурт і раптом ми зосталися тільки удвох, і я зрозуміла, що він – моя доля».
Валентина Данилівна Гончар, дружина письменника |
та донькою Людмилою. Новомосковськ Валентиною Данилівною |
в робочому кабінеті Ольга Кусенко Олесь Гончар. 1960 р. Нью-Йорк. 1973 р. |
в селі Суха Кобеляцького району Полтавської області |
«…Олесь Гончар належав до тих сумлінних і вимогливих до себе авторів, які мали виняткову здатність критично поглянути на зроблене. Він ще і ще раз сам повертався до вже написаного (і багато разів виданого), щоб ще раз перевірити, наскільки повно і точно слово передає думку. Він сам постійно правив свої твори, вносив зміни, стилістично шліфував тексти. Найкращим редактором його творів він був сам. Це єдиний випадок за всю мою багаторічну редакторську діяльність»
Галина Рогач, багаторічний редактор у видавництвах «Освіта» та «Веселка» |
на Байковому кладовищі |
Сучасні письменники потерпають від малотем'я, постійно знаходяться у пошуках теми. Олесь Гончар не шукав тему – війна сама нахабно увійшла в його життя і творчість. Завдяки своєму таланту він зміг правдиво показати війну. Ремарк, Барбюс, Гончар – ці люди стоять на одному щаблі. Ми повинні пишатися Олесем Гончаром. Леся Степовичка |
Скрегоче залізом округа,
|
Нагадала мені віхола,
|
Сядем тут відпочинемо, друже,
|
Мені можуть закинути, що література не повинна бути моралізаторською, виступати в ролі класної дами, але ж і не має вона пропагувати аморальність, нецензурщину, брутальний жаргон, принизливий для людини. На фронтах ми чули всякого, але, скажімо, пригадую, як подільські селяни зі своєю вродженою делікатністю не приймали поширеного всюди лихослів'я, з відразою ставилися до нього, виявляючи цим свою справжню культуру душі, вроджену чистоту і вірність своїм залишеним вдома сім'ям |
«Іноді життя йому рятувало особливе чуття, що дозволяло вчасно йти від небезпеки. Немов якась невидима сила змушувала покинути місце, де за мить розцвітали фонтанчики піску від кулеметної черги або земля дибилась від розриву снаряда. Одного разу він вів колону з боєприпасами. Сам їхав верхи. Кінь настав на міну. Тварині відірвало ногу. Олеся вдарило по колінах вибуховою хвилею і оглушило. Йому пощастило, що міна виявилася чисто толова, неосколочною, і його прикрив своїм тілом кінь»
Зі спогадів дружини письменника |
Науковець з Одеси Микола Гуменний вважає, що антивоєнні романи Гончара належить вивчати в контексті не тільки української, а світової літератури. У своїх дослідженнях фахівець вперше порівнює твори українського літератора з творами світових класиків – Барбюса, Хемінгуея, Ремарка. Письменників об’єднує одна тема – антивоєнна, але кожен має свій почерк. Олесеві Гончарові непритаманна західноєвропейська тема «втраченого покоління». Ці люди, які прийшли з війни, у тому числі Олесь Гончар, не були втрачені – вони знайшли себе, так, Олесь Гончар став видатним письменником «європейського масштабу» |
«По дорозі в Полтаву завернули в Новомосковськ, щоб ще раз побачити Троїцький дерев'яний собор. Це вершина українського бароко, найбільше в Україні споруда з дерева ... Це творіння генія»
Запис в щоденнику письменника |
«Собор» - цікава, значною мірою відмінна від попередніх, сторінка творчої біографії Олеся Гончара. Це роман-роздум високого громадського пафосу, натхненне звернення письменника до свого народу, заклик до сучасників бути гідними своїх батьків-подвижників і героїчних предків»
Таку рецензію на твір 3 квітня 1968 року написав викладач Вінницького педінституту М. Потупейко. |
![]() | Письменник Віталій Коваль, працюючи в редакції журналу «Літературна Україна», був свідком подій, пов'язаних з «Собором». Він провів розгорнуте дослідження історії написання, визнання та масової травлі книги у виданні «Собор» і навколо собору» (1989 р.). Сам автор пише, що ідею майбутнього дослідження йому підказав Леонід Миколайович Коваленко, критик, фронтовик, кришталево-чистої душі людина: «Записуйте, записуйте все що діється навколо «Собору". Коли прийдуть інші часи, а вони таки прийдуть, то в усьому тому будуть розбиратися. Може, стидно стане хоч колись, то треба, щоб нічого не забулося - ні листи, ні епіграми. Та й усі ті гавкуни, що повчають сьогодні Олеся Терентійовича...» |
До 1987 року твір не видавався через те, що він не імпонував радянському правлінню, свідомо замовчувався, хоч і не був офіційно вилучений з бібліотек. Крім того, від письменника вимагали переробити роман або ж зректися його, на що Олесь Гончар не погодився, не зважаючи на погрози другого секретаря ЦК КПУ Ляшка, а також Щербицього, Федорчука, Ватченка, Грушецького та Добрика. Самого автора Шелест добивався арештувати, проте Голова Президії Верховної Ради СРСР Підгорний не погодився: «...не робіть дурниць, не ганьбіть Україну!» |
пам'ятника Писанці. Канада 1992 р. |
Зірку Героя Соціалістичної Праці Олесю Терентійовичу вручав голова Верховної Ради УРСР Олексій Ватченко (колишній перший секретар Дніпропетровського обкому партії. Свого часу він став прототипом негативного героя роману «Собор»), який організував таке цькування цього твору і його автора, що масовим тиражем «Собор» був виданий лише через двадцять років. «Коли він прикручував мені зірку до піджака, я відчував себе так, немов він не зірку мені прикручує, а серце з мене викручує, - записав у «Щоденниках» Олесь Гончар. - Але я не відчував до нього ворожості. Час все пере... Та й він, схоже, був по відношенню до мене мирно налаштований» |
«За мить щастя». Фрагмент. Читає Подорожко А. В.
Книги | Статті | Медіа-ресурси | Інтернет-джерела |
Книги | Праці викладачів | Статті |
Для повернення до даного розділу - використовуйте вертикальну кнопку "Бібліографія"
Для повернення до початку документа - використовуєте стрілку
![]() |
8У2 К56 Коваль Віталій Кирилович. Шляхи прапороносців: Роман Олеся Гончара у себе вдома і в світі : повість-есе / В. К. Коваль. – К. : Рад. письменник, 1985. – 295 с. : портр., фото. Примірники: всього:5 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(3), ЗБЕРІГ(1) Автор літературно-публіцистичного твору про роман О. Гончара "Прапороносці" розглядає творчість письменника в контексті світового літературного процесу. В книзі використано багато не опублікованих раніше матеріалів, розмов з Олесем Гончарем, інтерв'ю та листів до письменника, зокрема від: Леоніда Леонова, Чінгіза Айтматова, Юрія Бондарєва, Ірвіна Стоуна та ін. «Я пам'ятаю той благословенний день, – через п'ять років по війні писав Олесь Гончар в одній з своїх статей, – коли мільйони нас вийшли з окопів, а все довкола торжествувало, і зелень сяяла нам якось особливо яскраво, і небо здавалось надзвичайно голубим: настав довгожданий вистражданий нами мир». | ![]() |
![]() |
У6 Г65 Гончар О. Т. Листи / [упоряд. В. Д. Гончар, Я. Г. Оксюта ; передм. В. О. Яворівський ; вступ. слово Я. Г. Оксюта ; післям. Р. М. Лубківський]. – К. : Український письменник, 2008. – 431 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету). Примірники: всього:7 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(5), ЗБЕРІГ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1) Це перше видання епістолярної спадщини класика української літератури, державного діяча, лауреата Шевченківської премії – Олеся Гончара.
| ![]() |
![]() |
8У2 К56 Коваль В. К. «Собор» і навколо собору / В. К. Коваль. – К. : Молодь, 1989. – 272 с. Примірники: всього:7 - НАУК. АБОНЕМЕНТ(5), ЗБЕРІГ(1), ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1) «Я не читав, але рішуче засуджую» – ще недавно у такий спосіб оцінювалися художні твори, визнані брежнєвсько-суслівською командою «крамольними». В застійний період роман Олеся Гончара «Собор» було проголошено «ідейно ущербним», піддано анафемі, як і твори багатьох українських письменників.
| ![]() |
![]() |
8У2 С30 Семенчук Іван Романович. Вогонь творення : (з творчої лабораторії Олеся Гончара) / І. Р. Семенчук. – К. : Дніпро, 1968. – 165 с. : портр. Примірники: всього:4 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(2), ЗБЕРІГ(2) ![]() |
Книга присвячена питанням майстерності одного з визначних художників сучасності, лауреата Ленінської премії Олеся Гончара – романіста і новеліста, повістяра й оповідача. Дослідник розглядає питання методу і стилю, композиції, портрета, пейзажу. Він доводить, що всі компоненти художньої майстерності Олеся Гончара служать єдиній меті - глибинно розкрити психологію персонажів, а відтак – ідейний зміст різних за жанрами творів. Книга стане у пригоді не лише викладачам літератури, студентам та учням, а й всім, хто цікавиться проблемами художньої майстерності. |
![]() |
У6 Г65 Гончар Олесь Терентійович. Вибране / О. Т. Гончар ; [упоряд. та передмова О. Савченко]. – Х. : Прапор, 2008. – 720 с. Примірники: всього:4 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), ЗБЕРІГАННЯ(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ(1), ЗБЕРІГ(1) В змісті: Твоя зоря : роман; Тронка; Бригантина. ![]() | ![]() |
![]() | У6 Г65 Гончар Олесь Терентійович. Твоя зоря : роман для ст. шк. віку / О. Т. Гончар. - Київ : Веселка, 1993. – 383 с. – (Шкільна бібліотека). Примірники: всього:10 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ.(7), ЗБЕРІГАННЯ(2) Про життєві дороги людські, про народні духовні джерела, що живлять нас від дитинства і до сивих літ, про світле й наснажливе почуття, що звемо його любов'ю до Батьківщини, йдеться в романі видатного українського радянського письменника Олеся Гончара.
| ![]() |
![]() | У6 Г65 Гончар Олесь Терентійович. Людина і зброя : роман / О. Т. Гончар, худож. О. І. Мікловда. – Дніпропетровськ : Промінь, 1989. – 310 с. – (Сер. Доблесть) Примірники: всього:10 - ЧЗ ЗАГАЛЬНА(1), НАУК. АБОНЕМЕНТ.(7), ЗБЕРІГАННЯ(2) Роман видатного українського радянського письменника про важкі випробування, що випали на долю молодого покоління 40-х років, про формування характерів, гуманізм радянських воїнів-визволителів.
«Ще безтривожно ходять по місту ті, хто вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть в кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін...» | ![]() |
![]() | 8У6 Г65 Гончар О. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. / О. Гончар. – К. : Укр. письменник, 1992. – 400 с. Примірники: всього:1 - НАУК. АБОНЕМЕНТ.(1)
| Книга письменника-академіка Олеся Гончара – результат його багатогранної творчої та громадської діяльності. Людини і людство, минуле і майбутнє, духовне відродження нації і боротьба за суверенітет України, література і життя, екологія й історія, мова й пам'ять – такий широкий спектр роздумів письменника. Книга Олеся Гончара сповнена прагнення розвивати в людині людське, адресуватись до найкращих її почуттів, здатних піднестися до дії, до протиборства зі злом, утверджуючи ідеали гуманізму і справедливості.
|
| Рева Л. Совість України Олесь Гончар про феномен українця Миколи Гоголя / Л. Рева // Вісник Книжкової палати. – 2010. № 11. – С. 40-43.
|
| Луцишин Олена. Олесь Гончар / О. Луцишин // Усе для школи. Українська література 11 кл. – 2001. – Вип. 4. – 72 с. : кол. обклад.
|
![]() | Піхур О. М. Тернистим шляхом до храму : До 90-річчя від дня народження О. Т. Гончара (1918-1995) / О. М. Піхур // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2008. – № 2. – С. 32-38.
|
![]() | 8. Городна О. Зберегти землю і "собори душ"- покликання людини : Цикл особистісно-зорієнтованих уроків за творчістю Олеся Гончара / О. Городна // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 9-10. – С. 22-41.
|
![]() | Панченко В. Після "Собору" / В. Панченко // Дивослово. – 2007. – № 1. – С. 15-18.
|
![]() | Комаренко Надія. Живе – хто іскрить : урок-спогад про Олеся Гончара / Надія Комаренко // Українська мова і література в школі. – 2012. – № 5. – С. 47-51.
|